Важливо

Золотоволоса осінь змахнула теплим віялом «бабиного» літа і плавно перевтілилась у сіру вологу буденність, так майстерно й образно змальовану авторами класичного англійського роману. Туманні ранки й довгі осінні вечори навіювали легку ностальгію за рідною домівкою, за неозорими, близькими серцю херсонськими краєвидами, що дихають гарячим сухим повітрям, настояним на пахощах степових трав…

Але одного дня все враз змінилося – з неба спочатку несміливо, похапцем, а дедалі наполегливіше й викликаюче посипало дрібними сніжинками, передвісниками справжньої морозяної зими. І з невеликим плином часу сталося диво, яке зі щорічною циклічністю трапляється, однак чомусь завжди чи дуже часто нами не помічається у суєті світській. Навкруги забіліло, стало затишно і світло на душі – згадалися шкільні роки, друзі, новорічні свята й мамине печиво…

Цьогорічна зима на Прикарпатті для нас, курсантів 1 курсу Прикарпатського факультету НАВС, які прибули сюди на навчання з інших областей, є особливою і неповторною. Разом із природою змінюємося й ми – осмислюємо власні вчинки, обдумуємо минуле й сьогодення, замислюємося над майбутнім, занотовуємо до власної книги життєвої мудрості вкрай важливий і безцінний досвід, який набуваємо в повсякденному житті, навчанні й службі.

З приємністю згадуємо, як Франкове місто зустріло нас із відкритими обіймами, подарувавши незабутні хвилини душевної насолоди під час ознайомлення із його культурно-історичною спадщиною. Такі ж почуття щораз опановують нами, коли відчуваєш батьківську опіку, тепло і водночас військову строгість із боку керівництва факультету й викладацького складу навчального закладу.

Разом із зимою приходить пора перших заліків й іспитів, які необхідно з честю пройти, засвідчивши рівень підготовленості до майбутньої почесної, хоча й нелегкої професії. А потім – хвилююча пора відпусток, новорічних та різдвяних свят зокрема, які славляться тут, на Прикарпатті, особливою автентичністю, чітко вираженим національним й етнічним характером. Для багатьох із нас, вихідців із Центральних і Південних регіонів, відкривається унікальна можливість зануритися в круговерть різдвяного вертепу, долучитися до невичерпного й життєдайного джерела народних традицій і звичаїв. Уже зараз неозброєним оком помітні регіональні особливості галичан, їх темперамент і характерологію, особливо дивовижно презентує себе мистецтво етнічних груп, але водночас усіх нас, українців, об’єднує рідна земля, наша Батьківщина, її мова й історія, солов’їна пісня й непереборне бажання жити в сучасній європейській суверенній державі.

Варто зауважити, що з приходом зими служба стає важчою, оскільки нелегко підтримувати величезну територію та матеріальну базу в належному стані. Але такі думки відходять на марґінес, коли, ідучи ранковим маршем під урочисті звуки факультетського оркестру, вдихаєш на повні груди чисте морозяне повітря й мимоволі усвідомлюєш гармонію універсуму і себе як невід’ємної й неповторної частки в ньому, переповнюєшся гордістю за рідний навчальний заклад, що вже став альма-матір’ю, а в глибині душі тремтять нотки радості й відлунюють стоголосо – vivat, Academia!

Олександр Кириченко,
курсант 1 курсу Прикарпатського
факультету НАВС,
уродженець м. Херсон